Die Einfachen

Сергія Невського надихнули дослідження Ірини Ролдугіної з Оксфордського університету, присвячені історії сексуальності в постреволюційній Росії 1920-х років. Серед іншого, вони розповідають про відомого невропатолога Володимира Михайловича Бехтерєва, який на початку 1920-х років подорожував Росією і прочитав серію лекцій про природу сексуальності. Його аудиторія складалася не лише зі студентів, але й з робітників та селян. Після лекцій Бехтерєва деякі з його слухачів писали про власні пошуки нової сексуальної ідентичності. Серед них був сибіряк Ніка Поляков, який зізнався, що відкрив свою гомосексуальність на початку 20-го століття. До Першої світової війни Ніка навчався в Німеччині, де був інтернований разом зі своїм другом Степаном Мініним. Після революції він повернувся до Санкт-Петербурга, але в Радянському Союзі 1930-х років, під час правління Сталіна, гомосексуальність була оголошена незаконною. Ніка був заарештований і допитаний НКВС, Народним комісаріатом внутрішніх справ, після чого про нього більше нічого не відомо. Історія Ніки Поякова не дуже відрізняється від історій багатьох інших російських та українських гомосексуалістів, свідчення яких Ірина Родульгіна зібрала за понад десять років досліджень.

З ниток цих забутих голосів Сергій Невський виткав багатоголосий твір "Прості люди", який проливає світло на ці маловідомі сторінки російської історії. Він проливає світло на давно забуті події, які були стерті з нашої колективної пам'яті, але все ще здатні зворушити нас. Альбом закінчується рядками з листа Ніки Полякова, які резонують і сьогодні: "Ніякі закони, ніякі конвенції не переконають нас, що наші дії є злочинними і ненормальними, і ми впевнені, що настане час, коли буде визнано право вільно жити разом".